Актуальність. Сечокам’яна хвороба (МКЛ), інакше звана уролітіаз, є одним із найпоширеніших і найчастіших захворювань у світі, найчастіше зустрічається у пацієнтів працездатного віку. Захворюваність у світі становить не менше ніж 3% і продовжує прогресивно зростати. МКБ посідає одне з перших місць у Росії серед урологічних захворювань. Незважаючи на успіхи, досягнуті в останні роки при наданні допомоги хворим з даною патологією, питання діагностики, лікування та профілактики уролітіазу залишаються актуальними до теперішнього часу. При цьому у випадках відсутності профілактичних заходів майже у 50% хворих наголошується на рецидиві каменеутворення.
В останні роки дослідження проблеми уролітіазу вийшло на якісно новий ступінь розвитку. Це пов’язано не лише з мультидисциплінарним підходом до її вивчення, а й із використанням принципів доказової медицини. Широта поглядів на етіологію та патогенез захворювання, розробка та застосування високотехнологічних методів діагностики та лікування дозволили вирішити багато завдань, поставити нові питання та відкрити перспективи подальших наукових та практичних вишукувань.
Поряд із традиційними лабораторними методами діагностики уролітіазу набули поширення фізичні та фізико-хімічні методи для визначення фазового складу сечових каменів та хімічних характеристик сечі, що дозволило уточнити та розширити уявлення про метаболічний стан пацієнтів з МКЛ.
Вивчення складу та структури конкрементів, особливостей їх руйнування може допомогти урологам як у оптимізації схем лікування сечокам’яної хвороби, так і у запобіганні рецидиву каменеутворення. Важливу роль визначенні цих параметрів грають сучасні методи променевої діагностики.
В даний час для діагностики каменів у сечовидільній системі доступні декілька видів досліджень – ультразвукове дослідження, оглядова рентгенографія, екскреторна урографія. Однак у всіх цих методів є недоліки. Ультразвукове сканування рідко дозволяє виявити конкремент в сечоводі, не дозволяє визначити щільність каменів, що візуалізуються в нирках. Оглядова рентгенографія не дозволяє діагностувати камені з невеликою щільністю, наприклад, камені сечової кислоти. Недоліком екскреторної урографії є можливість розвитку алергічної реакції на контрастну речовину.
Останнім часом методика двоенергетичної мультиспіральної комп’ютерної томографії (МСКТ), що активно розвивається, значно розширила можливості сучасної урології. Порівняно зі стандартною (безконтрастною) МСКТ даний метод ефективніший у визначенні хімічного складу уролітів.
Методика викликає інтерес, й у нашій країні існують окремі публікації з цієї тематики [5, 6]. Проте роботи з цієї теми поки що нечисленні.
Метою дослідження стала оцінка складу каменів сечовидільної системи методом двоенергетичної МСКТ.
Матеріали та методи. Обстежено 30 пацієнтів (67% – чоловіки, 33% – жінки) з одночасною наявністю уратного та неуратного складу каменів у різних відділах сечовидільної системи.
Для визначення складу каміння всім хворим виконувалася двоенергетична МСКТ на рентгенівському комп’ютерному томографі Aquilion Prime 160 (Toshiba), заснованого на отриманні зображень на різних рівнях енергії (135 і 80 кВ). Вимірювалася густина каменів в одиницях Хаунсфілда (HU) на двоенергетичних сканах. Аналіз будови каміння виконувався напівавтоматично, з відображенням результату на кольоровому графіку, а також із визначенням середньої автоматичної щільності.
Переважною локалізацією каміння в обстежених пацієнтів були різні групи чашок. У 50% випадків локалізація уролітів у нирках була двостороння. У одного пацієнта одночасно конкременти визначалися в прилоханному відділі лівого сечоводу та чашечках обох бруньок, ще в одного – у балії лівої нирки та чашечках правої нирки. У 60% випадків кількість уролітів було понад 3.
Хворим виконувалось клініко-лабораторне обстеження у вигляді загального аналізу сечі, сечової кислоти у сироватці крові, визначався індекс маси тіла (ІМТ), для підтвердження хімічного складу використовувалися ІЧ-спектрометрія або рентгенофазовий аналіз.
Статистична обробка проводилася з допомогою програми IBM SPSS Statistics 23.0. У всіх випадках використовували двосторонні варіанти статистичних тестів. Нульову гіпотезу відкидали при р<0,05.
Серед каменів уратної будови у 60% пацієнтів були виявлені особливості у вигляді неоднорідної структури: уратний обідок (до 1000 НU) та більш щільне (оксалатне) ядро (понад 1000 HU) – імовірно, це каміння зі змішаною будовою. Щільність у таких каменів статистично значимо вище густини в «чисто» уратного каміння.